Музичний символ Києва!

Музичний символ Києва!

Шукайте десяту ювілейну міні-скульптуру проекту “Шукай” біля входу в ресторан “Первак”.

Грамофон – музичний. Натискайте кнопку та почуєте київський гімн «Як тебе не любити, Києве мій».

Київський грамофон. Історія.

Наприкінці XIX — на початку XX століття в Києві працював великий магазин «Депо музичних інструментів Г.І.Їндржишека» зі своїми майстернями з ремонту та виготовлення музичних інструментів.

У 1902 році в магазині відкрився нотний відділ, а з 1903 там почали продавати грамофони та грамплатівки.

У 1909 році до Києва з Петербурга прибув голова невеликої німецької торгової фірми «Інтернаціональ Екстра-Рекорд» Ернест Гессе.

Гессе разом із власником музичного «Депо» «російським чехом» Генріхом Ігнатієвичем Їндржишеком відкрили на Хрещатику студію звукозапису.

Воскові матриці, зроблені київським відділенням «Інтернаціональ Екстра-Рекорд», негайно вирушали в Берлін, де було розташоване виробництво грамплатівок.

Транспортні витрати підприємства були великі, а попит на платівки значно перевищував пропозицію, виконання замовлень затримувалося, тому компаньйони вирішили побудувати фабрику грамплатівок у Києві.

Було вибрано місце на Шулявці, де в той час розміщувалась велика колонія чеських іммігрантів і багато хто з них працював на заводі Гретера і Криванека (нині завод «Більшовик»).

2 липня 1910 р. Їндржишек звернувся за дозволом на будівництво фабрики, і 24 вересня його було отримано. Фундамент фабрики урочисто закладений за адресою Друга Дачна лінія, №5 (нині вул.Смоленська, №31-33).

Архітектори будівлі фабрики — Філіп Краус і Бедрих Кораб.

У фундамент заклали скляну посудину із запечатаним в неї листом Їндржишека до нащадків, при перебудові будівлі в 1965 або 1966 році цей лист було знайдено.

До червня 1911 року головний корпус був майже готовий, нова фабрика зареєстрована під назвою «Екстрафон».

У ніч на 8 (за іншим джерелом 12) червня сталася пожежа, яка завдала збитків на суму близько 150 000 рублів, була знищена значна частина звукозаписів.

Вважається, що після цього випадку Е.Гессе втратив інтерес до підприємства і продав майно, що вціліло, Їндржишеку, проте відомі архівні документи, згідно з якими компаньйони продовжували володіти акціонерним капіталом порівну. Фабрика не була застрахована, оскільки адміністративно перебувала за межами Києва, до того ж страхові компанії відмовлялися страхувати вогненебезпечне підприємство. Їндржишек вклав у справу ще 50 000 рублів і відновив роботи з обладнання фабрики. Ще однією перешкодою для відкриття виробництва стало звернення до влади власників шулявських дач — вони боялися нових пожеж і просили закрити підприємство. Попри це в жовтні було отримано дозвіл на продовження будівництва з умовою обладнання фабрики паровими котлами, а потім нафтовими двигунами для зменшення забруднення повітря.

Наприкінці 1911 року в «Депо музичних інструментів» відбувся перший розпродаж грамплатівок, виготовлених на фабриці «Екстрафон» з уцілілих після пожежі матриць «Інтернаціональ Екстра-Рекорд». Перші платівки діаметром 25 см продавалися за ціною 1 рубль, а односторонні діаметром 28 см — по 50 копійок.

Одночасно почали випуск рекламного журналу «Платівка», а незабаром при фабриці відкрилася власна студія звукозапису.

Related Posts

Enter your keyword